Секція 3
Засоби попередження молодіжних суїцидальних явищ у позакласній роботі
- Квач С.М., вчитель української мови та літератури, класний керівник, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №1 м.Ківерці - "Профілактика суїциду у дітей та підлітків"
- Коваленко Юлія Василівна, вчитель математики, класний керівник загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. с. Дідичі - "Безпека дітей в Інтернеті"
- Панасюк Олександр Петрович, к.і.н, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель історії та правознавства, загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. смт Олика - "Соціальні мережі як засіб поширення підліткового суїциду"
- Дмитрук Тетяна Костянтинівна, класний керівник 8 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Дідичі - "Профілактика суїцидальної поведінки серед підлітків"
Запрошуємо до обговорення теми!
ВідповістиВидалитиДуже цікаві статті, а "Шість правил розумного користувача Інтернету" потрібно, щоб діти наші завжди пам'ятали. Я думаю їх варто помістити до класного куточку.
ВідповістиВидалитиЗгідна з тобою на рахунок цих "Правил користування інтернетом" і ще хочу додати, що ще в класі можна поставити коробку, в яку учні перед уроками могли б покласти свої ґаджети, щоб не відволікалися ні на що і слухати матеріал, який подає вчитель.
ВидалитиНа мою думку, не завжди гаджети відволікають учня. Сучасні телефони навпаки можуть стати корисними в навчальному процесі. І головне зробити для учня цікавішим. Варто по-іншому розставити акценти, взяти під контроль використання учнями гаджетів. В інтернеті міститься безліч корисної інформації, яку через відсутність ТЗН не завжди можна переглянути. З огляду на загальнодоступність матеріалу Передрук інформації інколи не завжди доречний. От і стає в нагоді телефон. Наприклад QR сканер дозволяє пройти на потрібний для навчання сайт чи отримати інформацію. Для контрольних робіт, уроків узагальнення це також доречно. Також виховні моменти (квести) з штрих чи QR кодами.
ВидалитиЧастково погоджуюсь з думкою Лілії Сосницької та Олександра Панасюка. В нашій школі у цьому навчальному році виникла проблема з використанням мобільних телефонів. І як би ж вони використовувались з навчальною метою! Саме тому ми перейняли досвід у колег із шк.#4. Обговорили дане питання з батьками на загальношкільних батьківських зборах. Батьки нас підтримали. Кожна мама або тато підписали зобов'язання, в якому зазначається - вчитель має право вилучити мобільний телефон і ввідати класному керівнику. Класний керівник повертає мобільник особисто батькам після уроків. Але учень з дозволу вчителя може користуватись гаджетом на уроці, звичайно з навчальною метою.
ВидалитиПоки що діє)
Олександр Петрович, ваша стаття мені сподобалась) Але все таки цікаво.. Які з перерахованих вами форм роботи ви вже використали у своїй практиці?)
ВідповістиВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиНаталіє Петрівно! Дякую! Насамперед зазначу, що я не маю свого класу. Відтак, не всі запропоновані мною форми роботи апробовані особисто. АЛЕ, більшість із них вже реалізовані (До прикладу Viber та WhatsApp групи, з нашим шкільним психологом подаємо заявки на грантові конкурси, як історик :-)відкритий в соцмережах до діалогу. Мої учні про це знають і нерідко ми обговорюємо певні питання)... дещо в процесі технічної обробки, про що Ви згодом дізнаєтесь...
ВідповістиВидалитиУ пропонованих дослідженнях порушена надзвичайно актуальна проблема. Людоньки, роззирнімося довкола: чи знайдемо очі, які б дивилися на нас (вже і не говорю про якусь усмішку або спробу зазирнути у душу). І це не через те, що черствіє суспільство. Ні. Просто ці очі дивляться в гаджети - у кожного свої потреби і проблеми. Не встигли повернутися з роботи - треба швидко прочитати 105 надісланих на Viber повідомлень і переглянути 200 постів у Фейсбуці, відповісти на листи електронної пошти, пройти кілька модулів onlain курсів.....і вже тоді, можливо, гукнути, де там моя дитина. І благо, якщо у цей час вона ще не спить.
ВідповістиВидалитиРозповідає одна мама на батьківських зборах про те, як приділяє увагу дітям:"Довгими зимовими вечорами, щоб діти не сиділи у телефонах, дивимося РАЗОМ телевізор".
А чи знаєте Ви, про що сьогодні мріють наші діти? Нещодавно у просторах Інтернету натрапила на відеоролик, у якому дитина просила в Бога виконати лише одне бажання - стати телевізором, бо це найважливіший предмет побуту у сім'ї, адже батьки проводять біля нього більше часу, ніж зі своїми дітьми. Наплакалась. Шановні колеги, знайдіть цей ролик і використайте на своїх батьківських зборах. Байдужих не лишиться.
А замість того, щоб "дивитися телевізор з дітьми разом", порекомендуйте батькам відвідати РАЗОМ храм, де на часину забуваєш про буденну суєту і розумієш, завтра цього всього може і не бути, а з чим тоді залишаться діти?
І десь же мусить бути та золота середина між "треба" і "хочу".
Отож, вважаю, що тільки від батьків (способу їх життя, укладу думок, сімейних цінностей) залежить, чи зрозуміє їхня дитина, що не гаджети дарують радість вітати світло нового дня, а .....
а може, хтось має іншу думку?..
Автор видалив цей коментар.
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВидалитиРолик про ТЕЛЕВІЗОР дійсно дуже сильний. Рекомендую проведення батьківських зборів починати з відеоролика - в ютубі їх багато. Такий моментплюсінтеракція спонукає батьків до розмовиі пробудить їх почуття.
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиДякую, Олександре Петровичу, за відповідь)) Чекатиму обіцяного!))))
ВидалитиТакож мені сподобалось, Олександре Петровичу, у вашій відповіді словосполучення "шкільний психолог"!!!
ВідповістиВидалитиУ нас школа І-ІІ ст. і шкільного психолога ми не маємо, але дуже потребуємо!! А психолог необхідний тому, що ні я, ні класний керівник всіх тонкощей психології осягнути не в змозі.
Безумовно, кваліфікований спеціаліст мусить бути в закладах освіти!!! Підлітковий вік - складний період. І те, що психолога нема щонайменше дивує. Відповідно у мене, з цього приводу, є безліч думок-запитань до концепції НУШ. Є речі які я сприймаю апріорі. Однак є те, що викликає пересторогу і ряд уточнені.
ВидалитиДискусія виявилась цікавішою, ніж самі статтті. Проблема надзвичайно актуальна, але ми маємо бути готові до того, що гаджет сьогодні є продовженням образу молодої людини, її доповненням. Головне - направити це захоплення у правильне русло. А що стосується суїциду, тут головне правило "не нашкодь". Надто багато чинників впливають на підлітка і його психологічний стан. І тут головну роль я б відвела не гаджетам, а сім'ї та оточенню.
ВідповістиВидалитиПогоджуюся із попереднім дописом - коли ще декілька десятиліть тому нікому непотрібна дитина йшла на вулицю - і попадала під її вплив, то у наш час, маючи гаджет, дитина попадає під вплив керівників груп та їх спільників. Та справа не у гаджеті. Причина - у відсутності живого спілкування з батьками, їх нерозумінні, небажанні прислухатися. Це небажання може проявлятися з дитинства, може - у підлітковому віці. Ось коли ця ланка відсутня, немає друзів, немає захоплень, крім гаджета, немає де самоствердитися як особистості - з'являється почуття непотрібності. Достукатися до батьків, захопити дитину справжнім реальним життям, прийняти її такою, якою вона є - складно, але це наша щодення робота
ВідповістиВидалитиДяку, що мене почули і , головне, - зрозуміли правильно.
ВідповістиВидалитиДяку, що мене почули і , головне, - зрозуміли правильно.
ВідповістиВидалити